Follow us

Збільшення цін на мастильні матеріали: у всьому винна сталь

Збори, накладені Вашингтоном на імпорт сталі з багатьох країн-виробників цього металу, вплинули на індустрію мастильних матеріалів, підвищивши вартість сталевих бочок, що використовуються для транспортування деяких продуктів, хоча галузеві джерела вказують, що цей вплив в останні місяці зменшився.

Податки, додані до мастильних матеріалів і присадок, були частиною триваючої «торгової дуелі» між США і Китаєм. Американські тарифи на сталь стали протекціоністським заходом, прийнятим в минулому році проти більшості країн-виробників сталі в світі. 23 березня адміністрація Дональда Трампа ввела 25-процентний тариф на імпорт сталі з усіх країн, крім Аргентини, Австралії, Бразилії та Південної Кореї.

За словами галузевого консультанта, ці збори збільшили вартість сталевих бочок, що використовують для транспортування більшості мастильних матеріалів. За попередніми підрахунками, це додасть близько 5 центів на галон до мастильних матеріалів, які пакують в бочки. У перші дні введення тарифів була невелика паніка, яка породжувала прагнення споживачів сталі будь-якою ціною накопичувати сталь.

Деякі компанії, такі як Rigid Industrial Packaging & Services, намагалися знизити зростання цін для своїх клієнтів, пропонуючи альтернативні матеріали. Вони розробили альтернативні види упаковки, і деякі клієнти змогли перейти на них, мінімізуючи витрати.
Проте, багато клієнтів вирішили продовжувати використовувати сталеві контейнери. З моменту досягнення максимальної ціни в травні, ціни на сталь знизилися за останні місяці, зниження попиту на сталеві бочки також не спостерігалося.

ВІДПРАЦЬОВАНІ МАСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ: облік і утилізація

Сільськогосподарські підприємства мають в користуванні різні автотранспортні засоби і спеціальну сільськогосподарську техніку, які, як правило, працюють на бензині або дизельному паливі. Поряд з цими продуктами нафтопереробки для належної експлуатації таких авто і техніки також необхідні моторні оливи, які час від часу варто замінювати. А якщо мова йде про консервацію сільськогосподарської техніки на зиму, то зрозуміло, що її потрібно «до останньої краплі» звільнити від залишків палива та олив на цей період. І якщо залишки злитого палива можна без будь-яких перешкод використовувати в подальшому, то залишки злитих відпрацьованих олив вимагають особливого поводження.
Важливо пам’ятати, що за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами на посадових осіб підприємства накладають адміністративний штраф в розмірі від 51 до 85 грн.
Споживачі оливи повинні щокварталу до 10 числа наступного місяця подавати в Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими оливами за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 1221. Сказане обходить суб’єктів господарювання, які здійснюють заміну олив в транспортних засобах в пунктах заміни, оскільки для них надання такої інформації здійснюється добровільно.

З усього вищесказаного випливає наступне: кожне сільськогосподарське підприємство може вибрати два варіанти поводження з відпрацьованими оливами:
– або самостійно забезпечити їх утилізацію (при наявності власної матеріально-технічної бази і ліцензії на право здійснення господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами)
– або передати їх на утилізацію спеціалізованому підприємству.
Декларування відходів
Форма Декларації про відходи і Порядок її заповнення затверджені постановою КМУ від 18.02.2016 р .. № 118 (далі – Порядок № 118).
Згідно п.3 Порядку № 118 суб’єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, один раз на рік – до 20 лютого року, наступного за звітним , подають декларацію про відходи. Підприємство, що має в своєму складі філії або інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, яка здійснює свою діяльність в різних регіонах, подає декларацію за місцем провадження діяльності.
Екологічний податок: платять його за відпрацьовані оливи
Нагадаємо, що згідно з пп.240.1.3 ПКУ та п.240.1 ст.240 ПКУ платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів , включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони виконуються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Під розміщенням відходів розуміють постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів ( пп. 14.1.223 ст.14 ПКУ). Тимчасове зберігання підприємством відпрацьованих олив не тягне до сплати екологічного податку.
У разі, якщо підприємства не мають договорів з комунальними або спеціалізованими підприємствами на утилізацію і захоронення відходів, вони також платять екологічний податок на загальних підставах.

Облік відпрацьованих олив
Відпрацьовані оливи сільськогосподарські підприємства можуть використовувати на власні потреби, наприклад, в якості палива для котлів або мастильної рідини для запчастин сільськогосподарської техніки. А можуть передати його на утилізацію спеціалізованому підприємству. Тому подальший облік відпрацьованих олив залежить від напрямку їх використання.
Якщо відпрацьовані оливи підприємство використовує у своїй господарській діяльності після їх злиття з автотранспортного засобу або сільськогосподарської техніки, то такі активи слід оприбуткувати на субрахунку 209 «Інші матеріали». Надходження цих активів також оформляють накладною на внутрішнє переміщення матеріалів (за формою № М-11).

За матеріалами БУХГАЛТЕРІЯUA  https://buh-ua.com.ua/uk/doc/53887/vdpratsovan-mastila-oblk-ta-utilzatsja

Додаткова класифікація моторних олив SN Plus: в чому особливості нового стандарту?

З 1 травня 2018 Американський інститут нафти (API) почав ліцензування API SN Plus в якості додаткової класифікації моторних олив для легкових автомобілів. Даний стандарт був розроблений за наполяганням автовиробників, після неодноразових затримок з ILSAC GF-6 – наступного повного оновлення специфікацій моторних олив легкових автомобілів. Розробники планували вийти на ринок мастильних матеріалів в 2016 році, але перенесли запуск GF-6 аж на 2020 рік.

 

API SN Plus – це додатковий стандарт специфікації API SN який буде вводити оливи для зниження ефекту LSPI (Low Speed ​​Pre-ignition -передчасні займання суміші в циліндрі). LSPI – це характерна для двигунів TGDI (турбованих бензинових двигунів прямого вприскування) поява аномальних явищ раннього запалювання горючої суміші до моменту штатного запалювання від свічки, в результаті яких виникає цикл некерованих детонацій, що викликають гігантські навантаження (в протилежну сторону руху поршня), які можуть пошкодити поршні, підшипники, кільця і ​​т. д. На виникнення LSPI в двигунах TGDI впливають миючі та антиоксидантні присадки, що використовуються в моторних оливах, причому вони можуть як стимулювати їх, так і запобігати.

Склад моторної оливи з допуском SN Plus повинен сприяти зниженню коксування і утворення відкладень, які можуть привести до збільшення температури турбокомпресора або відмови підшипника.

Gulf як і раніше йде в ногу з часом і демонструє лідерство в технологіях і виробництві інноваційних високоякісних моторних олив. Продукція компанії пройшла ряд моторних випробувань за новітньою методикою Sequence Engine Test IX і отримала ліцензії Американського Інституту Нафти API SN Plus. Одними з перших отримали новітнє схвалення оливи Gulf Ultrasynth GMX SAE 0W-20 та Gulf Ultrasynth GMX SAE 5W-30.

Перевіряємо рівень оливи правильно: як не нашкодити двигуну автомобіля?

Важливо пам’ятати, що при перевірці рівня моторної оливи в двигуні вашого авто необхідно дотримуватися декількох важливих правил. Навіть у такій нехитрій процедурі можна легко припуститися помилок, які негативно позначаться на самопочутті вашого вірного залізного друга.

Обираємо правильне місце. Для об’єктивного і коректного розуміння кількості оливи в двигуні, необхідно припаркувати автомобіль на рівній горизонтальній поверхні..

Обираємо правильний час. Грубою помилкою буде перевіряти рівень моторної оливи після тривалої стоянки, наприклад – вранці. Двигун автомобіля повинен бути добре прогрітий (за винятком тих випадків, коли на щупі є ризики «cold» та «hot»). Однак, помилкою буде і перевірка рівня оливи відразу ж після вимикання запалювання. Правило говорить, що потрібно почекати 10-15 хвилин, щоб олива встигла стекти в картер.

Важливий нюанс. Витягнувши щуп в перший раз, необхідно ретельно його протерти ганчіркою або серветкою, яка не залишає після себе дрібних ворсинок. Далі слід помістити «рейку» назад, вставивши її до упору, почекати кілька секунд і знову витягти.

Правильний рівень оливи. Помилково вважати, що кількість оливи має бути на позначці «максимум» або вище. В ідеалі, сліди мастила повинні бути посередині, між відмітками «мінімум» та «максимум», краще – трохи ближче до останньої. Надлишок оливи загрожує тим, що вона може опинитися в системі вентиляції картера, в циліндрах двигуна або каталізаторі, а його нестача спровокує так зване«мастильне голодування», яке спочатку приводить до залягання поршневих кілець, про що може свідчити синій дим з вихлопної труби.

І якщо вчасно не долити оливу, то в подальшому вашу автівку чекає заклинювання розподільчого валу, а зовсім трохи пізніше і колінчастого валу та поршнів. Якщо таке станеться, то, швидше за все, вони вирвуть частину блоку двигуна, після чого буде потрібно або робити дорогий ремонт або повністю міняти двигун.

Так вигладає поршень після заклинювання.

За матеріалами:  http://1od.in.ua/2019/02/06/kak-voditeli-ubivayut-dvigatel-proveryaya-uroven-masla/.

Стабільність попиту на морські мастильні матеріали: прогнози експертів

Статистика говорить про те, що в 2018 році попит на морські мастильні матеріали залишався стабільним, хоч і спостерігалася невелика тенденція до його зниження. Загальний обсяг ринку, за оцінками експертів, склав 2,3 млн. тонн (у 2010 році цей показник був в районі 2,5 млн).

Основних причин зниження попиту кілька: по-перше, удосконалення технологій допомагає знизити витрати палива на судах, по-друге – утилізація старих суден в період з 2010 по 2014 рік призвела до створення більш молодого, більш ефективного флоту, який потребує меншого споживання мастильних матеріалів

На зниження обсягу ринку морських мастил впливає також тенденція до створення більш великих суден і альянсів для судноплавства.

Комерційні перевезення становили приблизно 85-90% попиту в 2018 році, а решту споживали військові кораблі. Оливи для суднових двигунів становили 90% попиту серед комерційних транспортних компаній. Решта 10% припадають на гідравлічні рідини, трансмісійні, турбінні оливи та інші мастильні матеріали, що використовують на судах.

Азія і Європа є двома найбільшими споживачами морських олив, тому не дивно, що вони очолюють попит. Більша його частина зосереджена в декількох портах, таких як Сінгапур, Гонконг і Амстердам-Роттердам-Антверпен. Третє місце займає Північна Америка, за нею йдуть Близький Схід і Африка разом узяті, і, нарешті, Південна Америка.

Надалі, стимулювати попит на морські мастила будуть чотири фактори: глобальна морська торгівля, перспективи судноплавної галузі, нові нормативні положення і поява базових запасів Групи II.

Однак, глобальні торгівельні війни, особливо війна між США і Китаєм, і санкції проти Ірану можуть негативно вплинути на це очікуване зростання.

Важливою є постанова Міжнародної морської організації 2020 року про граничний рівень сірки, що знизить граничний вміст сірки в морському паливі з січня 2020 року до 0,5%. Індекс проектування енергоефективності IMO передбачає, що судна, побудовані в 2025 році, скоротять кількість викидів на 30%.

Оновлення стандартів Ecolabel для мастильних матеріалів: нововведення Євросоюзу

Переглянутий стандарт Європейського союзу для мастильних матеріалів Ecolabel, який вступив в силу на початку листопада, передбачає нові критерії складу продукції і встановлює підгрупи для мастильних продуктів.

Стандарт 2018/381/ЄС, прийнятий Європейською комісією, вимагає, щоб мастильні матеріали відповідали восьми критеріям для отримання дозволу на використання екологічного маркування ЄС. Перехідний період між існуючими та новими стандартами триватиме до 31 грудня 2019 року, а нові критерії будуть діяти до 31 грудня 2024 року.

Згідно з оновленим регламентом, перший критерій передбачає, що екологічно небезпечні, мутагенні, канцерогенні або токсичні речовини можуть становити не більше 0,01% від маси однієї речовини або не більше 0,5% від кінцевого продукту.

Цей критерій також забороняє продукти, що містять більше 0,01% від маси органічних галогенових і нітритних з’єднань, метали (крім натрію, калію, кальцію, магнію, літію і алюмінію для згущення мастила), а також речовини, викладені в додатку XIV з регулювання ЄС в області реєстрації, оцінки, авторизації і обмеження хімічних речовин.

У другому критерії наводяться додаткові вимоги до токсичності у водному середовищі для мастильного матеріалу і його основних компонентів для визначення ступеня токсичності для різних видів мешканців водойм, а в третьому і четвертому умовах розглядаються біорозкладність і потенціал біоакумуляції, а також вимоги до поновлюваних інгредієнтів мастильних матеріалів.

П’ятий, шостий і сьомий критерії охоплюють вимоги до упаковки, мінімальні технічні характеристики і вимоги до інформації для споживачів щодо використання та утилізації. Восьмий критерій стосується інформації, що міститься в екологічному маркування ЄС. Упаковка повинна бути виготовлена ​​з переробленого пластику мінімум на 25%.

Всі виробники мастильних матеріалів, які продають продукти в одній з країн-членів ЄС, можуть подати заявку на отримання екологічного маркування ЄС. У кожній державі-члені ЄС призначений на національному рівні компетентний орган оцінює заявки на присудження екологічного маркування ЄС і надає технічну підтримку в процесі подачі заявок.

Прийнятий в 2001 році стандарт Ecolabel для мастильних матеріалів повинен піддаватися періодичним переглядам. Станом на вересень 2018 року 454 мастильних продукта були ліцензовані відповідно до Ecolabel ЄС. Продукти, сертифіковані відповідно до їх критеріїв, мають право наносити логотип Ecolabel на упаковку або контейнер, що підвищує їх імідж як екологічно чистих продуктів.