Палкі прихильники автоперегонів, безсумнівно, з нетерпінням очікують вихіду на екрани однієї з найвідоміших історій в автомобільній промисловості – історії про легендарне протистояння гоночних болідів Ford і Ferrari. 20th Century Fox закінчили роботу над довгоочікуваним фільмом про чемпіонат світу 1966 року в Ле-Мані – «Форд проти Феррарі». У головних ролях знялися Метт Деймон та Крістіан Бейл. «Форд проти Феррарі» розповідає історію незалежного автомобільного дизайнера Керролла Шелбі (Деймона) та його британського водія Кена Майлза (Бейл) – їх Генрі Форд II (Трейсі Леттс) відправив побудувати революційну гоночну машину, яка змогла б остаточно перемогти Ferrari на перегонах 24 години Ле-Мана у Франції. Фільм заснований на реальних подіях перемоги автомобіля Ford GT в лівреї Classic Gulf.

«Форд проти Феррарі» виходить в прокат з 15 листопада. У гоночному фільмі також знімалися Джон Бернтал, Трейсі Леттс, Джош Лукас, Кейтріона Балф і Ноа Юп, а Джейсон Келлер, режисер Мангольд, Джон-Генрі Баттерворт і Джез писали сценарій. Не дивно, що історія цього легендарного протистояння надихнула кінематографістів на створення нового фільму. Шлях до перемоги був дійсно захоплюючий! Епопея почалася ще в 1963 році. На початку 60-х років першість на всіх масштабних гонках незмінно діставалася Феррарі, разом з тим, компанія боролася з фінансовими труднощами, планувалося залучення нових інвесторів. Ідеальним варіантом була Форд Мотор Компані на чолі з Генрі Фордом молодшим, активно велися переговори. Однак, виник конфлікт – Енцо Феррарі (глава Феррарі), не хотів пускати інвесторів в гоночні програми компанії, до тоого часу Форд виконали колосальну роботу і витратили мільйони доларів на юридичні перевірки й аудит можливої ​​угоди. Генрі Форд молодший був з цим категорично не згоден, напередодні намічалася гонка Інді 500 (Інді 500 – найстаріші й найпрестижніші перегони в США) і вона повинна бути під егідою Форда. Переговори з ініціативи Енцо тут же припинилися. Генрі Форд молодший не збирався погоджуватися, демонструючи м’якість і покірність, він поставив собі за мету – обігнати Феррарі на гоночній трасі. Не маючи ніякого досвіду, Форд вирішив перемогти Феррарі в гонках Ле-Ман 24.

Форд розумів, що без якоїсь певної концепції створення спорткарів складно було домогтися успіхів на Ле-Мані, потрібно було прокладати новий маршрут до успіху. Спочатку корпорація Форд домовилися про співпрацю з вже успішним англо- американським партнером. Легендарний американський гонщик Керол Шелбі незмінно перемагав в європейських гонках наприкінці 50-х років, блискуче виступив на Ле-Мані в 1959 році у складі команди Астон-Мартін. Шелбі був змушений піти з гонок через проблеми з серцем, і тепер застосував весь свій гоночний досвід до конструювання машин. Завдяки йому, команда Форд гідно виступила в Ле-Мані в 1963 році. Але це був тільки початок. Кількома місяцями пізніше Джон Вайєр, колишній менеджер команди Астон-Мартін, вирушив в США щоб очолити нову команду і привести Форд до вершини успіху. Саме він мав намір зробити так, щоб фірмові кольори Gulf Oil, блакитний і помаранчевий, стали всесвітньовідомими. Почалася збірка Форд GT на базі автомобіля Лола в Великобританії.

Назвали машину Grand Touring 40, причому 40 це висота автомобіля в дюймах (трохи більше 1 метра). Гонка в Нюрбургринзі в 1964 році була першою і не принесла очікуваного результату, прийшла черга Ле-Мана. У ній приймали участь три новеньких GT40 Mk1, пара Шелбі Кобра і 2 англійських родстера Санбім Тайгерс з фордовским двигуном V8. Перші GT40 виявилися нестабільними на високих швидкостях. Перед гонкою два пілоти потрапили у важкі аварії під час тестів. Одна з Кобр зайняла четверте місце в загальному заліку, перемігши в класі GT5.0, однак Феррарі прийшли другими, але, що ще гірше, так само вони зайняли третє, п’яте і шосте місця. Після гонки вносяться корегування в кузов і ставиться новий 7-ми літровий двигун. Доопрацьований GT40 MkII перемагає на Дайтоні в 1965 році. У Ле-Ман Форд привозить уже 11 автомобілів. Форду протистояла дюжина Феррарі, серед яких 365 P2, 330 P2, 250LM, 275 P2, Dino 166. Однак, в 1965 році так і не вийшло покарати Феррарі. Жоден з автомобілів Форд GT40 MkII не дійшов до фінішу через технічні неполадки. Лише одна Кобра прийшла восьмою. Настав 1966 рік. Основним завданням було забезпечити надійність і безперебійність автомобілів. За підсумком втрати були величезні – всього п’ятнадцять автомобілів фінішували з п’ятдесяти п’яти, але перший був Форд, і другий, і третій GT40 відірвалися від всіх настільки, що три лідируючих помаранчево блакитних автомобіля Ford фінішували пліч-о-пліч. «Ми більше не маємо наміру купувати Ferrari,» – сказав Генрі молодший після гонки. Ford GT 40 посідав перше місце в 1967, 1968 і 1969 роках, ну а Ferrari ж з тих пір ніколи не вигравали.